Методика навчання природознавства. Лекція 2.

Лекція 2

Тема: Загальні питання методики навчання природознавства.

Мета: - визначити завдання курсу «Я і Україна» в початкових класах; освітні, розвивальні завдання курсу; зміст курсу по класах, структура навчального матеріалу; місце курсу «Я і Україна» в системі чотирирічної початкової освіти;

- розвивати логічне та критичне мислення студентів (вчити вникати в суть процесів, явищ, уміти їх аналізувати), розумові здібності;

- виховувати охайність при веденні конспектів.

Література: 1. Програми для середньої загальноосвітньої школи 1-2 класи. – К.: Початкова школа, 2001, ст. 175 – 178, 187 – 195, 284 – 286.

2. Програми для середньої загальноосвітньої школи 1-4 класи. – К.: Бліц, 1997, ст. 109 – 120.

3. Байбара Т.М. Методика навчання природознавства в початкових класах. – К.: Веселка,1998 р., ст. 20 – 28, 56 – 62.

4. Нарочна Л.К. Методика викладання природознавства в початкових класах. –К.: Вища школа, 1990 р., ст. 19 – 57.

5. Пакулова В.Н. Методика преподавания природоведения. – М.: Просвещение, 1990 р., ст. 37 – 54.

План

1.     Курс «Я і Україна» як предмет навчання. Зміст курсу по класах.

2.     Завдання курсу «Я і Україна» в початкових класах.

2.1   Освітні завдання курсу.

2.2   Розвивальні завдання курсу.

3.     Патріотичне та екологічне виховання молодших школярів.

4.     Естетичне виховання молодших школярів за допомогою засобів природи.

1. Курс «Я і Україна» як предмет навчання. Зміст курсу по класах.

У змісті програми цього предмета можна умовно виділити два тематичні напрями: формування знань про явища суспільного життя та ознайомлення з природним оточенням. Поєднує обидва напрями ознайомлення з працею дорослих і організація практичної діяльності дітей (суспільно корисної, трудової, ігрової).

Зміст програми для 1-2  класу складають розділи «Природа навколо нас», для 3 класу -  «Природа рідного краю», «Тіло людини й охорона здоров'я», для 4 класу — «План і карта», «Різноманітність природи нашої Батьківщини», «Використання й охорона природи людиною».

Зміст навчального матеріалу зумовлюється принципами науковості й доступності, систематичності і послідовності навчання, зв'язку навчання з життям, а також специфічними для природознавства принципами: краєзнавчим, батьківщинознавчим та сезонності.

Принцип науковості передбачає такий добір програмного матеріалу з природознавства, який відповідав би сучасному рівню розвитку наук. У початкових класах даються елементарні знання про природу, необхідні дітям для орієнтування в навколишньому середовищі і для вироблення в них правильного ставлення до предметів і явищ природи. Програмою передбачено вивчення такого матеріалу, на основі якого в учнів формується цілісне уявлення про природу, що забезпечується вивченням взаємозв'язків між предметами і явищами. Молодші школярі повинні усвідомити, що зміни в неживій природі є причиною змін у житті рослин і поведінці тварин.

Вивчення рослин, і тварин у взаємозв'язку з середовищем забезпечує екологічний підхід до природничого матеріалу, що цілком відповідає сучасному рівню розвитку біологічної науки, зростаючому значенню екології як науки.

Принцип доступності потребує викладу навчального матеріалу з урахуванням розуміння його дітьми певної вікової групи, їх розвитку і підготовки.

Правила доступності — йти «від легкого до важкого», «від відомого до невідомого», «від простого до складного», «від близького до далекого» — знаходять свій вияв у програмі з природознавства. Проте численними дослідженнями встановлено умовність і рухомість вікових меж у розвитку пізнавальних здібностей.

В програмах для початкових класів виділено загальнопізнавльні уміння: визначати в предметах певні ознаки, порівнювати предмети між собою (1 клас); знаходити основні й другорядні ознаки, групувати об'єкти (2 клас); установлювати зв'язки між причиною і наслідком, робити висновки (3 клас); виділяти головну думку та ін. (4 клас). Оволодіння цими вміннями сприятиме розвитку мислення учнів, забезпечить успішну навчальну діяльність.

Доступність програмного матеріалу досягається ознайомленням дітей з природою своєї місцевості, на що орієнтує вчителя краєзнавчий принцип навчання, відповідно до цього принципу вихідним матеріалом при формуванні природничих уявлень і понять повинен бути місцевий матеріал. Вже учні 1 і 2 класів під час екскурсій в природу спостерігають за погодою, рослинами, тваринами своєї місцевості, працею людей рідного села або міста, району.

Програма з природознавства передбачає широку реалізацію принципу наочності навчання.

Принцип тісного зв'язку з життям покладено в основу всього програмного матеріалу з природознавства.

Структура змісту природознавства відображає загальні знання і уміння, якими повинні оволодіти учні. Досягнення певного рівня якостей знань та умінь у дітей молодшого шкільного віку вимагає відповідної системи роботи учителя в організації навчально-пізнавальної діяльності, яка в свою чергу зумовлює формування певних рис особистості, пов'язаних із якостями її психічних процесів. Наприклад, мислення стає гнучким, критичним, логічним, розумним, якщо мислительні уміння формуються в учнів цілеспрямовано, систематично, з конкретно визначеними властивостями. А формування поглядів, переконань, світогляду дітей можливе за умови, якщо предметні знання у процесі оволодіння молодшими школярами набувають на доступному рівні необхідних якостей: повноти, глибини, системності, оперативності, дієвості і т. ін.

2.     Завдання курсу «Я і Україна» в початкових класах.

Природознавство як навчальний предмет поєднує зміст, що має бути засвоєний, засоби його опанування учнями, їхній розвиток і виховання.   

В основних напрямах реформи загальноосвітньої і професійної школи відмічається, що школа повинна ростити, навчати і виховувати молоді покоління з максимальним врахуванням тих суспільних умов, у яких вони житимуть і працюватимуть.

Реформа школи покликана забезпечити учням глибокі й міцні знання основ наук, докорінно поліпшити трудове виховання і професійну орієнтацію молоді. Вона передбачає також посилення виховних функцій школи, підвищення її ролі у формуванні всебічно і гармонійно розвиненої особистості, вироблення у молоді наукового світогляду.

У розв'язанні цих завдань значна роль належить системі біологічних і географічних дисциплін, що вивчаються в школі, складовою частиною якої є курс «Я і Україна». Вивчення природознавства дає можливість розв'язати освітні, розвивальні і виховні завдання в єдиному процесі.

2.1 Освітні завдання курсу.

Освітні власне педагогічні завдання курсу передбачають:

а) формування конкретних елементів власне природничих знань: уявлень і понять про предмети і явища природи, взаємозв'язки і залежності між ними (наприклад, сформувати поняття: «дикорослі рослини», «культурні рослини», «органи рослин», уявлення про різноманітність рослин за формою, товщиною, висотою, величиною органів і т. ін.);

б)формування власне предметних умінь на основі засвоєних природничих знань (наприклад, уміння розрізняти дикорослі та культурні рослини, органи рослин і т. ін.);

в)формування уявлень чи понять та умінь про спеціальні методи дослідження природи (наприклад, формувати уявлення про дослід, уміння виконувати дослід...).

Мета курсу — комплексне пізнання природи і суспільства.

Специфіка природознавства — його узагальненість, комплексність і разом з тим конкретність.

Озброїти учнів знаннями — значить створити в їхній свідомості чіткі уявлення, навчити узагальнювати свої знання в поняттях, допомогти дітям осмислити закономірні зв'язки між явищами, виробити практичні уміння і навички.

Отже, уже в початкових класах повинно мати місце нагромадження в молодших школярів  певних знань про предмети і явища природи, причому знань не розрізнених, а об'єднаних провідною ідеєю взаємозв'язку всіх явищ природи.  

2.2 Розвивальні завдання курсу.

Розвивальні завдання курсу передбачають:

а) розвиток всіх психічних процесів дитини, що відбуваються шляхом оволодіння відповідними видами діяльності. Оскільки кожний вид розумової діяльності (перцептивної, мислительної, мнемічної, імажинативної, мовленнєвої) складається з відповідних дій, то насамперед необхідно, щоб молодші школярі цілеспрямовано оволоділи такими діями (наприклад, формувати уміння порівнювати, доводити судження і т. ін.);

 б) формування уявлення чи поняття про способи раціональної навчальної діяльності і уміння виконувати їх (наприклад, формувати уявлення про спосіб цілеспрямованого опису об'єкта природи (листяного лісу) за малюнком чи картиною, уміння описувати об'єкт (листяний ліс) за малюнком, уміння будувати план розповіді і т. ін.).

Мислення являє собою процес опосередкованого і узагальненого відображення людиною предметів і явищ об'єктивної дійсності в її істотних властивостях, зв'язках і відношеннях.

Основними розумовими операціями є: порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, конкретизація, узагальнення, класифікація та ін.

Порівняння — це встановлення схожих і відмінних ознак, властивостей певних об'єктів. У навчальній роботі учнів порівняння має важливе позитивне значення. Воно  засобом аналізу (мисленого розчленування об'єктів свідомості, виділення в них окремих частин, елементів, ознак і властивостей) і синтезу (мисленого об'єднання окремих частин, сторін, ознак і властивостей об'єктів в єдине ціле), абстрагування й узагальнення. При вивченні природознавства вчитель вдається до порівняння досить широко під час організації спостережень, проведення дослідів, бесід, демонстрування наочності, роботи з підручником.

При формуванні природничих понять порівняння найчастіше виступає у формі протиставлення. Так, у багатьох завданнях, які є у підручнику природознавства, вимагається знайти ознаки відмінності: чим відрізняються між собою дерево, кущ і трав'яниста рослина? яка різниця між літнім дощем і осіннім? та ін. Ці завдання спрямовані на визначення суттєвої відмінності двох взаємозв'язаних понять.

Для ознайомлювання з предметами і явищами природи широко використовується порівняння у формі зіставлення. Наприклад, під час екскурсій до лісу учні отримують завдання порівняти сосну і ялину. Отже, зіставленням створюються передумови для виділення і узагальнення спільних суттєвих ознак, при протиставленні відбувається чітке розмежування суттєвих і несуттєвих ознак.

Доведено, що молодші школярі при вивченні природничого матеріалу виділяють при порівнянні більше відмінних ознак, ніж подібних. Ефективним методичним прийомом є зіставлення двох об'єктів з третім, який не має таких ознак, що є в перших двох об'єктів, або ж має протилежні ознаки. Наприклад, учні більше знаходять спільних ознак між вужем і гадюкою, якщо ввести для порівняння жабу.

Порівняння нерозривно пов'язане з іншою розумовою діяльністю — абстрагуванням. Навчити дітей абстрагувати — означає виробити в них уміння бачити загальні істотні ознаки певних предметів. Молодші школярі недостатньо володіють операцією абстрагування. У зміст природничих понять вони часто включають як основні, так і другорядні їхні ознаки. У цьому разі великого значення набуває предметна діяльність молодших школярів. Наприклад, вирощування овочевих рослин допоможе учням виділити такі істотні ознаки поняття «плід», як наявність насіння, розвиток плода з квітки. Застосування схематичних малюнків (наприклад, при формуванні понять «дерево», «кущ», «трав'яниста рослина», «ріка» та ін.) також допоможе вчителю акцентувати увагу на головному, істотному. Розвиткові вміння відділяти істотні ознаки від неістотних сприятиме застосування варіативної наочності в процесі навчання.

Процес навчання потребує систематичного поєднання абстрагування і конкретизації, тобто переходів від абстрактного, загального до конкретного, поодинокого. Так, до конкретизації належать розпізнавання на малюнках або під час екскурсій певних форм поверхні, визначення лінії горизонту, певних видів тварин тощо.

Узагальнення — уявне об'єднання предметів і явищ на основі подібності їх істотних ознак. Воно дає нам змогу відносити предмети і явища до їх груп, класів, рядів і т. д.. Мислительна дія класифікації виконується за допомогою ряду аналітико-синтетичних операцій (порівняння, абстрагування й узагальнення, включення і розчленування класів). Цей вид розумової діяльності відіграє важливу роль у формуванні природничих понять.

Постановка пізнавальних завдань, які сприяють розвиткові причиново-наслідкового мислення, відбувається під час організації спостережень у природі (Як змінилась температура повітря у вересні? чому?), на екскурсіях (На яких схилах швидше тане сніг? чому?), на уроках (Чому не всі звірі впадають у сплячку?), під час роботи на навчально-дослідній ділянці (Чому треба прополювати бур'яни? розпушувати ґрунт?) та ін.

У мисленні школярів велике значення мають умовиводи з аналогії, при яких від схожості предметів за одними ознаками роблять висновок про можливу схожість цих предметів за іншими ознаками. Користуючись аналогією, учні будують різні докази, пояснення. Наприклад, при вивченні теми «Термометр» у III класі діти роблять досліди, з яких довідуються, що вода при нагріванні розширюється, а при охолодженні стискується. Спостерігаючи за змінами стовпчика ртуті (чи спирту) в термометрі, за аналогією вони можуть зрозуміти, що причиною цього явища є зміна температури.

Мислення невіддільне від мови. Тому вміння учнів порівнювати, узагальнювати, систематизувати предмети і явища і т. д. знаходить своє словесне оформлення, сприяє розвитку логічності, чіткості, образності як усної, так і писемної мови дітей.

Розвитку мови молодших школярів сприяє також опис ознак об'єктів, за якими діти ведуть спостереження серед природи, під час екскурсій, демонстрування дослідів та ін.

Керуючи процесом засвоєння знань учнями, вчитель повинен розвивати й їхні пізнавальні здібності, насамперед спостережливість. О. Я. Герд вимагав розвивати в учнів спостережливість і мислення у їх взаємозв'язку. Спостережливість — риса особистості, яка полягає в постійній спрямованості на сприймання певного явища природи, суспільного життя та ін. Розвиткові спостережливості сприяє практична діяльність учнів. Видатний педагог Й.Г. Песталоцці зазначав, що справжню людину творить те, що вона працює, а не те, що вона бачить і чує.

Керівництво спостереженнями дітей під час демонстрування дослідів, перегляду кіно- і діафільмів і спрямування їхньої уваги на істотне, на причини також робить учнів спостережливішими.

3. Патріотичне та екологічне виховання молодших школярів.

В. О. Сухомлинський зазначав, що, передаючи дітям великі матеріальні і духовні багатства, разом з ними треба передавати й благородне почуття любові до Батьківщини.

Класоводам слід приділяти велику увагу збагаченню знань учнів про Батьківщину, вихованню почуттів патріотизм.

Батьківщина - Це насамперед той куточок Землі, де вона народилась, живе. Показати дітям красу цього куточка, викликати в них гарячу любов до березового гаю, соснового бору, до полів і лук рідних місць — означає закласти основи патріотизму. Цьому сприятимуть екскурсії, спостереження за природою, оскільки виховання любові до Батьківщини у дитини треба починати з виховання любові до природи рідного краю.

Свідоме і бережливе ставлення до природи повинно формуватися з дитинства, у сім'ї, в школі і можливе воно лише за умови різкого піднесення екологічної культури і знань у даній галузі.

Екологічне навчання і виховання — це психолого-педагогічний процес, спрямований на формування у людини знань наукових основ природокористування, необхідних переконань і практичних навичок, певної орієнтації й активної життєвої позиції в галузі охорони природи, раціонального використання і відтворення природних ресурсів.

У завдання екологічної освіти входять:

1) засвоєння наукових знань про взаємозв'язок природи і суспільства;

2) розуміння багатогранної цінності природи для суспільства в цілому і кожної людини зокрема;

3) оволодіння нормами правильної поведінки в природному середовищі;

4) розвиток потреби у спілкуванні з природою;

5) активізація діяльності по охороні й поліпшенню навколишнього середовища.

Екологічна освіта повинна бути безперервною і здійснюватися в дошкільний, шкільний та післяшкільний періоди.

У формуванні екологічної свідомості відповідальна роль належить початковій школі, яка є однією з перших ланок становлення людини-громадянина. Причому основні риси характеру особистості формуються у ранньому дитинстві і спілкування з природою має у вихованні дитини першорядне значення: «Якщо добрі почуття не виховані в дитинстві, їх ніколи не виховаєш... У дитинстві людина повинна пройти емоційну школу — школу виховання добрих почуттів»

У процесі вивчення природознавства молодші школярі набувають знань про складові елементи природи, (рослини, тварини, ґрунт, корисні копалини та ін.), про взаємозв'язки між неживою і живою природою, між природою і трудовою діяльністю людей; дізнаються про норми і правила поведінки у природі.

Отже, озброєння молодших школярів науковими знаннями про предмети і явища природи покликане закласти основу для екологічного виховання.

Уже в початкових класах слід підвести дітей до думки, що людина — невід'ємна складова частина природи, що вона своєю діяльністю впливає на навколишнє середовище і вплив її може бути як позитивним, так і негативним.

Турботливе ставлення до природи формується лише в тому разі, коли дитина покращує навколишнє середовище своєю посильною працею. Предметно-перетворювальна діяльність школярів, спрямована на збереження природного середовища, є одним з елементів формування екологічної активності.

Характер природоохоронної роботи повинен відповідати завданням гуманістичного виховання. З перших років навчання, слід привчати дітей до думки, що в природі всі види рослин і тварин взаємозв'язані, що всі вони відіграють певну роль, а значення їх для людини може змінюватися залежно від умов.

Екологічне виховання передбачає також вироблення навичок грамотної поведінки дітей у природі.

Отже, екологічне виховання в школі характеризується комплексним. Комплексність екологічного виховання проявляється у тому, що воно досягається внаслідок поєднання морального, трудового, естетичного виховання, що сприяє всебічному розвитку особистості.

4. Естетичне виховання молодших школярів за допомогою засобів природи.

Естетичне виховання є органічною складовою частиною виховання, необхідною умовою формування всебічно розвиненої особистості. Естетичне виховання при вивченні природознавства являє собою систему педагогічної діяльності, яка включає сприйняття й осмислення естетичних якостей природи під час спостережень, на уроках, спілкування з її красою у позакласній роботі, у процесі художньої творчості та природоохоронної праці дітей. Засобами естетичного виховання при цьому є сама природа, а також відображення її краси у слові, музиці, художніх полотнах. Залучити дітей до краси природи — важливе завдання вчителя.

Велика роль у збагаченні інтелектуального багажу молодших школярів належить сезонним екскурсіям і прогулянкам, під час яких діти сприймають красу природи рідних місць у різні пори року в її динаміці, в розвитку. Важливо показати їм безмежне багатство барв у тихі сонячні дні «бабиного літа», урочисту красу білосніжної зими, весняне пробудження природи. Для молодших школярів, у яких естетичний досвід ще незначний, для спостережень слід обирати об'єкти, які характеризуються виразністю, максимально концентрують у собі естетичні якості.

Важливо включити в процес сприйняття всі органи чуттів: зір, слух, нюх, дотик; ставити перед дітьми завдання, які б спрямовували їхню увагу на естетичні властивості об'єктів природи. Так, молодші школярі вважають, що листя на деревах восени лише жовте, бо цей колір переважає у природі. їм пропонуються завдання, які б зацікавили, стимулювали до порівнянь, зіставлень: 1) визначити, у які кольори розфарбувала осінь листя клена, груші, дуба; 2) зібрати гербарій осіннього листя найрізноманітніших кольорів; 3) відшукати листя різних відтінків жовтого, зеленого, багряного кольорів.

 Пізнання краси неможливе без яскравого, емоційного слова вчителя. Він не лише сам яскраво описує спостережувані явища, а й допомагає дітям підібрати образні порівняння, епітети, метафори, синоніми.

Передавати свої враження від побаченого і почутого допоможе образне слово: творчість класиків, видатних майстрів слова. Вчитель привчає описувати побачене, почуте, пригадуючи відповідні уривки з поезії і прози (О. С. Пушкіна, М. Ю. Лермонтова, Л. М. Толстого, І. С Тургенева, К. Г. Паустовського, М М. Пришвіна, Т. Г. Шевченка, Лесі Українки, В. М. Сосюри, М. Т. Рильського та багатьох інших).

Для кращого сприйняття творів живопису доцільно використати прийом введення в уявну ситуацію: запропонувати дітям порівняти зображене на картині з тим, що вони спостерігали в оточуючій природі.

Важливим джерелом і засобом формування в учнів естетичного ставлення до природи є праця. На працю не можна дивитися лише з вузьких, утилітарних позицій, треба, щоб діти відкривали в ній красу і романтику, радість творчості. Завдання вчителя — звернути увагу на красу колективної праці, трудового ентузіазму, на основі яких розвивається краса людських стосунків.

Висновок: Розглянуто освітні, розвивальні завдання курсу, «Я і Україна» як предмет навчання,  зміст курсу по класах. Ознайомились з принципами добору та побудови курсу в початковій школі, його адаптацією до вікових особливостей, можливостей та інтересів дітей, місцем  в системі чотирирічної школи.

Питання до осмислення матеріалу

1. Розкрийти зміст курсу «Я і Україна» по класах.

2. Які освітні та виховні завдання розв'язуються при вивченні природознавства?

3. На якому матеріалі і як учителі початкових класів:

а) розвивають мислення дітей при вивченні природознавства;

б) прищеплюють дітям природоохоронні навички;

в) розвивають спостережливість у дітей.